Інші новини
Архів газети
  Архів за 2014 рік:
ВідеоТека






Політолог Ігор Лосєв про цензуру в Севастополі


Ігор Лосєв про останні ініціативи В. Ющенка


Музей побуту Західної України в Севастополі
Дружні сайти
   
   
   
   
   
   
1958 року в Москві видали “Кобзар” з майже всіма поетичними творами Тараса Шевченка. Порівнюючи московський переклад з українським оригіналом, переконуємося у фальшуванні творів Шевченка. Наведемо кілька прикладів російського перекладу слів “москаль” і “московський”, що їх часто вживає у своїх творах поет.
Кожний з нас пригадує початок поеми “Катерина”: “Кохайтеся, чорнобриві, та не з москалями”. Офіційні більшовицькі коментарі стверджують, що “москаль” — це “солдат”. Але це слово, як ми знаємо, Шевченко вживає в інших місцях для означення національності. І тут московські перекладачі, супроти всяких засад перекладу, обходять це слово, аби тільки не образити почуття своїх читачів. У такий спосіб сфальшовано не тільки поетичні образи, а й думки Шевченка.
 
Ось приклади з “Розритої могили”.
 
В оригіналі:
Ой, Богдане! 
Нерозумний сину!
Подивись тепер на матір,
На свою Вкраїну!
Якби була знала,
У колисці б задушила,
Під серцем приспала…
 
У перекладі:
О, Богдан мой, 
сын мой милый!
Горе мне с тобою, 
Что ты сделал, неразумный,
С матерью родною?
О, Богдан, когда б я знала,
Что мне жизнь судила,
Я тебя бы в колыбели
На смерть задушила.
 
В оригіналі:
А тим часом перевертні 
Нехай підростають
Та поможуть москалі 
Господарювати… 
 
У перекладі:
Но растет уж перевертень…
Вырастет, поможет
Он хозяйничать 
в отчизне чужаку…

У поемі “Сон”, де є такі Шевченкові слова:
То город безкраїй,
Чи то турецький,
Чи то німецький, 
А може, то й московський…
 
У російському перекладі:
В тот город — не знаю — 
То ли турецкий? 
То ли немецкий?
А может быть, что и русский!
 
В оригіналі:
Ото дурний! А ще й битий
На квиток повірив
Москалеві. От і читай,
І йми ти їм віри!
Російський переклад:
Вот дурак! 
Расписке поверил
Чиновничьей! 
Вот и читай их,
Не теряя веры!
В оригіналі:
Може, Москва випила 
(Україну)
І Дніпро спустила
В синє море, розкопала
Високі могили —
Нашу славу.
Перекладачі сфальшували так:
Может, выжжена Украина?
Может, Днепр спустили
В сине море? Раскопали
Курганы — могилы, 
нашу славу?
 
В оригіналі:
А межи ними і землячки
Де-де проглядають.
По-московськи так і ріжуть,
Сміються та лають
Батьків своїх, що змалечку
Цвенькать не навчили
По-німецьки, — а то тепер
І кисни в чорнилах!
П’явки! П’явки! 
Може, батько
Останню корову
Жидам продав, доки вивчив
Московської мови.
Україно! Україно!
Оце твої діти,
Твої квіти молодії,
Чорнилом политі, 
Московською блекотою
В німецьких теплицях
Заглушені! Плач Україно!
Бездітна вдовице!
 
Перекладено:
А меж ними и землячки
Кое-где мелькают,
По-господски так и чешут 
Да отцов ругают,
Что те, мол, не обучили
Деток своих малых
По-немецки, — а теперь вот
И кисни в чернилах!
Пиявки, пиявки! 
Отец, может,
Последней лишился 
Коровеньки, чтоб ты русской
Грамоте учился.
Украина! 
Это твои сыновья родные,
Чернилами политы, 
Под царевой беленой
В немецких темницах
Заглохшие! Плачь, Украина!
Сирая вдовица! 

Поему “Великий льох” теж сфальшовано, позаяк вона є гострим обвинуваченням Москві за лихоліття в Україні:
Як все москаль позабирає,
Як розкопа великий льох. 
 
Перекладачі огидно змінили на:
Когда начальство роскопает 
И славный 
обкрадет подвал…
 
У Шевченка:
Як Батурин славний
Москва вночі запалила…
Перекладачі сфальшували так:
Как Батурин славный
Рать царева подпалила…
…….…
Ну, а в твоїй Московщині 
Є чим похвалиться?
Чи чортма й тепер нічого?
 
Перекладено:
А в той земле царевой 
есть ли
Чем питаться? 
Иль черт знает,
Как убого?
 
Читаємо у Шевченка:
Січ… жидвою поросла.
Та й москаль 
незгірша штука:
Добре вміє гріти руки!
 
Перекладачі змінили на:
Сечь Немчугою обросла. 
Русские цареви слуги
Тоже греть умеют руки!
 
У Шевченка:
По-московськи лає…
У московській бані…
Так малий льох в Суботові
Москва розкопала…
 
Перекладено:
Крепкой бранью осыпает…
Царева баня…
Малый подвал раскопали…

В поезії “Стоїть в селі Суботові” є такі Шевченкові слова:
Москалики, що заздрили, 
То все очухрали… —
 
Сфальшували на:
Царских слуг 
объяла зависть,
Все поразоряли.

А в поезії “Чигирине, Чигирине” є слова:
За що ж 
боролись ми з ляхами?
За що ж 
ми різались з ордами?
За що скородили списами
Московські ребра? 
Московські перекладачі сфальшували так:
За что же панов рубили?
Орду бесчисленную били?
И острой пикой боронили
Татарам ребра?

Не пожаліли перекладачі й поезії “Сліпий”, де є такі слова:
Як Січ руйнували,
Як москалі серебро, злато
І свічі забирали з Покрови…
Ляхи були — усе взяли.
Кров повипивали!
А москалі і світ Божий
В пута закували…
Російською читаємо:
Как Сечь разорали, 
По церквам оклады-ризы,
Свечи забирали.
Шляхта была и все взяла, кровь повыпивала.
А царица даже воздух
В цепи заковала.

Звісно, поетів вислів “москаль” може означати не лише “солдат”, як у “Катерині”, а й національність. Може, саме тому в російському перекладі вжито слово “русcкий”. Але чистим фальшуванням позначено ті місця перекладу, де слово “московський” замінено на “царський”, “царица”, “крепкий” та ін. Безсоромне фальшування Шевченка і в тім, що перекладач не хоче показати ненависті Шевченка до Москви і попросту пропускає слова “Москва”, “московський” або замінює іншими словами, як от: “Москва випалила Україну і Дніпро спустила в синє море”. Коли ж українці “скородили списами московські ребра” у перекладача — татарські. Як же безбарвно і фальшиво перекладено Шевченкове “степи мої запродані жидові, німоті” — “овладели чужоземцы моими степьями”. 
Як доказ, що Тарас Шевченко словом “москалі” окреслював увесь московський народ, наведемо цитату з передмови Шевченка до другого видання “Кобзаря” 1847 р. (цитуємо не за якимось “сфальшованим” виданням “буржуазних націоналістів”, а за повним зібранням творів Шевченка, виданим Академією Наук у Києві 1939 р., том 1, с. 374-375): “Чую, а іноді і читаю: ляхи друкують, чехи, серби, болгари, черногори, москалі — всі друкують, а в нас ані телень, неначе всім заціпило… А на москалів не вважайте, нехай вони собі пишуть по-своєму, а ми по-своєму”.
Коли Шевченко виокремлює москалів з інших народів, то це найкращий доказ, що він мав на увазі цілий народ, а не тільки царя, царську вояччину, царський бюрократичний апарат, як це подавали московські перекладачі. Цікавий теж порядок, у якому Шевченко перераховує названі народи. Нам здається, що у тій черзі москалі не випадково на останньому місці — це свід-чення справжнього ставлення Шевченка до названого народу.
Фальшуючи Шевченка, спотворюючи світлу пам’ять про нього, Москва ставила перед собою сатанинську мету: поховати вдруге Великого Кобзаря, цим разом уже в духовно-ідеальному розумінні, тобто відірвати Шевченка від українського народу. Тільки так вона могла остаточно змосковщити і поневолити Україну.
 
Орест СКИБА 

Переглянули: 1241 раз(а), газета березень 2014 / Рубрика: Вільна трибуна / Опублікована : 03 Бер. 2014
Ім`я / нікнейм:
Коментар:
Афоризми

Фiлософiя "якось" — це нiяка не якiсть, а просто рослинне виживання.

Ростислав ДОЦЕНКО

Пошук

Подяка

Всiм спасибi!


Підписка
Передплачуйте “Слово Севастополя” для себе та своїх близьких!

Підписка RSS

Підписка E-mail:

Форум
Погода

Погода в Україні

Курс валют

Фази Місяця

Фазы Луны на RedDay.ru (Севастополь)
День в історії

Календар свят і подій. Листівки, вітання та побажання

Афоризми