«У кожного своя доля і свій шлях широкий…» І кожне покоління йде своєю дорогою, шукаючи життєдайного джерела, що має цілющу властивість пробуджувати, випрямляти і зміцнювати духовні витоки Людини. І той, хто втамує спрагу кришталевою водою, вже ніколи не залишиться байдужим до долі свого народу.
Потужний духовний струмінь людини закладає сама природа, і заснований він на Любові й Красі, Добрі та Волі.
З роками співчутливу людську душу ятритиме рідне слово, не даватиме забути «чиїх батьків ми діти». А в буремний час невгамовне відчуття відродження свого єства підніматиме тебе на захист зневаженої людської гідності.
Раз налаштувавши свої струни на святе, ти тепер завжди чутимеш Кобзареві перестороги:
Де нема святої волі,
Не буде там добра ніколи.
Нащо ж себе таки дурить?...
Ці оманливо-прості слова пробудили нещодавно вулкан гніву, вулкан болісних прозрінь української молоді, її нескореного духу.
Події сьогодні — це ніщо інше як поштовх, стимул для роздумів над Тарасовим пророцтвом:
Може, чаєш оновлення?
Не жди тії слави!
Твої люде окрадені,
А панам лукавим…
Нащо здалась козацькая
Великая слава?!
Невже хтось наважиться заглушити стоголосий біль спаплюженої в Україні Волі? Та й чи почує народ борців за Правду, покинутих напризволяще. Чи варто сподіватися, що Кобзареве слово «Встане правда! Встане воля!» пророче й понині?
А якщо слово борців заглушать… І народ їх не почує… То як далі жити в жахливому XXI столітті, коли людей заганяють, як «ягнят» у кошари, брехнею поневолюють люд, прапор «правди меж людьми» перефарбовують.
То настане засилля зла… Люд очерствіє… І зникнуть ці трепетні душі, що відчули життєдайну силу Волі.
А згодом заклякне і слово, поставлене пророком на сторожі «коло малих отих рабів німих…». Замовкне убога душа народу, обкрадена і зганьблена. І знову шукатиме людство поводиря, що вкаже шлях до Волі.
Не бути цьому! Бурхлива поверхня непокори здійме глибинну свідомість народу і примусить фарисеїв визнати животворну свя-тість Волі.
Подих свободи Тарасового слова постійно вирує над світом. Обнімає, голубить своїх нащадків, навіває молодій силі відчуття необхідної самопожертви задля встановлення втраченої Свободи.
Нікому не вдасться загасити полум’яне серце правдоборців. Ніколи не буде Україна поневоленою. Бо завжди перемагатиме Воля.
Наповнена цілющою силою рідного слова, молодь розправляє плечі, розкрилюється і підносить свою Волю над світом.
… без золота, без каменю,
Без хитрої Мови,
А голосну та правдиву
Як Господа слово.
І ніякі політичні шторми не перетворять люд на худобу, не наповнять ненавистю, не спаплюжать його гідність.
Я звертаюсь до молоді, до потужної сили нації: не піддавайтесь злому, пильнуйте Правду. Через вас і народ осмислить себе самого. Не допустіть ганебного повторення гіркої історії. Рознесіть Тарасове пророцтво людям. Нація й досі живе завдяки його потужному джерелу — чутливому слову, що не зупинить волелюбний дух перед кордонами, бо нема кордонів перед Свободою.
Коли змертвілі нерви, думи й тіло
Ти можеш знову кидати у бій,
Коли триматися немає сили,
І тільки воля владно каже: «стій!»
Тоді я певен: ти єси людина
І землю всю своєю назовеш.
Р. Кіплінг (переклад В. Стуса)
Юлія ЛАНДЯК,
учениця 11-го класу
Севастопольської гімназії №5 імені Лесі Українки
з російською та українською мовами навчання
Переглянули: 5953 раз(а), газета
березень 2014
/ Рубрика: Урок української
/ Опублікована : 03 Бер. 2014
