Українська держава через нас, платників податків, годує в Севастополі не одну тисячу чиновників. І не тільки зарплатнею — вони мають різні пільги, нагороди, після завершення трудової кар’єри на них чекає чимала пенсія. А ось у День незалежності держави кілька десятків держслужбовців приходять на покладання квітів до пам’ятника Тарасу Шевченку.
Взагалі ритуал відзначення найбільших свят держави в Севастополі деградував. Для порівняння: на фото 24 серпня 2003 р. — урочисте відкриття монумента. Тоді на святі були присутні 9 депутатів Верховної Ради України, у тому числі двоє севастопольських. 2007 року ще були виступи представників адміністрації, міськради, військових, громадськості. Як бачимо, тут були прапори багатьох партій, у тому числі антиукраїнських. Але наступного року адміністрація президента запровадила обмеження під час святкувань. І ось маємо — німі представники влади і севастопольці мовчки кладуть квіти і більшість з них швиденько покидають місце святкування. Хіба що для журналістів по хвилині виступають три керівники міста.
Вже прикрою нормою стали подвійні ритуали відзначення державних свят: окремо проводить влада і окремо — прості люди. На нижніх знімках — критично мала кількість і влади, і людей як для найбільшого свята держави.
Чому є партії, які не визнають День Незалежності України? Мабуть, їхні лідери збираються правити країною, але не поважають найбільше державне свято. Чекати, коли вони дозріють до розуміння того, що незалежність держави — поняття надпартійне, і згадають, що саме ці роки зробили їх скоробагатьками, ніколи.
А відповідь проста: їм нічого сказати перед монументом людям. Бо нещирість і брехню більшість людей давно уже роз-пізнають і не сприймають.
Робимо для себе висновки: хто і чому деградує. Влада зморена і не здатна на гідне відзначення державного свята. Люди у біль-шості розчаровані. Як і скрізь, є ще пасіонарії, які вірять у перемогу здорового глузду над руйнівною порожнечею. Росте нове покоління з мобільними телефонами і планшетами, без комуністичних забобонів і нелюдських стереотипів, які нав’язуються нещасним глядачам з екранів і нищать душі.
Надія є!
9 березня відзначатимемо ювілей генія українського народу Тараса Шевченка. Чи буде велелюдне зібрання влади і городян біля монументу, побачимо. Дуже все навколо тривожно...
У наш швидкоплинний і трагічний час чимало з нас повертаються до рядків Кобзаря, задумуються над ними, укріплюють дух і піднімаються над буденністю.
Власне, на сторінках газети читач це побачить і вкотре переконається у невичерпній скарбниці мудрості Кобзаря.
Микола ВЛАДЗІМІРСЬКИЙ
Переглянули: 4340 раз(а), газета
березень 2014
/ Рубрика: Україна
/ Опублікована : 03 Бер. 2014
