Інші новини
Архів газети
  Архів за 2014 рік:
ВідеоТека






Політолог Ігор Лосєв про цензуру в Севастополі


Ігор Лосєв про останні ініціативи В. Ющенка


Музей побуту Західної України в Севастополі
Дружні сайти
   
   
   
   
   
   

АНТИУКРАЇНСЬКИЙ ПІАР -
елемент геополітичних стратегій, що передбачають нейтралізацію України як самостійного гравця на міжнародній арені з метою мінімізації перешкод для задоволення власних інтересів замовників за рахунок інтересів українських.

Цілі:

(1) обмеження доступу на галузеві міжнародні ринки;

(2) обмеження впливу на прийняття міжнародних рішень чи участі у прийнятті таких рішень;

(3) включення до підконтрольних територій;

(4) територіальне приєднання до іншої держави чи державного (напівдержавного) утворення; (5) отримання вигідних (відповідно не вигідних для України) умов міжнародних контрактів. Включає здійснення системних деструктивних заходів, зокрема шляхом прищеплення громадянам України (фактично безвідносно до етнічного походження) уявлення про меншовартість

через формування сталих міфів (стереотипів)та запровадження відповідних практик:

(1) недолугість української мови - мова села, але не міста; штучна мова; мова, яка не має власної історії; мова, яка схожа на російську, бо з неї народилася; взагалі не мова, а скалічена російська; східно-російський діалект; етнічні українці розмовляють тільки суржиком або галицьким діалектом;

(2) українець - це селюк. Не може бути інтелігентом, поки не заговорить російською. Людина без вищої освіти чи взагалі малоосвічена;

(3) український характер/ментальність. Українці - це потенційні зрадники, підлі, злі, жорстокі люди, схильні до ксенофобії та антисемітизму зокрема. Жадібні. В кращому разі - це хитрі господарники, комірники, які не проти щось поцупити, схильні до карʼєризму - аби покерувати. «Хитрий хохол» - образ українця, який послідовно формувався радянським кінематографом;

(4) Україна - це держава без історії; держава, якої ніколи не було насправді; штучне утворення; малоросія; окраїна (в розумінні так званої Великої Росії);

(5) сало є основним символом України, як предмет споживання. Цим формується образ людини, якій нічого не потрібно, окрім поїсти. Духовне для українця - незрозуміле поняття;

(6) Запорожці. Запорожці - це розбійники і пʼяниці. Ними немає за що пишатися. Окрім того, вони жили в Україні, але розмовляли російською, бо там було багато люду з різних країв (отже, українська не може бути мовою міжнаціонального спілкування. Це конче має бути російська);

(7) Україна - багатонаціональна країна. Отже, українці не мають права на пріоритетність своєї мови і своїх культурних особливостей. Мовою міжнаціонального спілкування в Україні має бути російська;

(8) система управління в Україні не працює, бо «де два українці - там три партії» або «два українці - два гетьмани»;

(9) Українська політична еліта ніколи не була визначною та здатною на продумані чи корисні політичні кроки, завжди вирізнялася нечесністю та зрадливістю - князь Святослав, зруйнувавши Хозарський каганат, відкрив кордони держави для кочовиків, Богдан Хмельницький вирішував власні інтереси, Іван Мазепа зрадив російського царя, Степан Бандера - виконавець вказівок гітлерівської Німеччини, Леонід Кравчук - хитрий лис, Леонід Кучма - причетний до злочинів (касетний скандал), Віктор Ющенко - пасічник з замашками фашиста (прихильники партії Наша Україна - нашисти/фашисти), Юлія Тимошенко тільки краде і бреше, Віктор Янукович - обмежена людина (фільм «Виктор всемогущий»);

(10) українська творча еліта - уособлення людських вад: пʼянство, сексуальні збочення, невихованість, себелюбство, зрадництво. Виразно негативні іміджові ярлики заготовлені для Тараса Шевченка, Лесі Українки, Івана Франка, Михайла Грушевського;

(11) революції. Українці живуть революціями без наслідків і нездатні нічого ні змінити, ні створити. Звісно, без керівництва «згори» (тобто з інших територій);

(12) порядок. В Україні нема й не буде порядку, в ній погано жити, бо всюди безлад і корупція; (13) заробітчанство. Українці можуть виживати тільки як заробітчани. Вони не здатні створити нічого у себе вдома;

(14) імена та прізвища. В Україні не має бути уніфікованої системи імен та прізвищ, зведеної до рідної фонетичної системи. Кожен громадянин України може записати імена своїх дітей у актах громадянського стану за власним бажанням, в тому числі у російській фонетиці (наприклад Владімір, замість Володимир);

(15) топоніми. Намагання зберегти русифіковані за минулих епох питомо українські топоніми (Рахни замість Рохни, Ровно замість Рівне, Пірогово замість Пирогів);

(16) українські географічні назви в перекладах. Іноземною мовою українські назви не завжди транслітеруються від українських варіантів - Київ-Киев, Харків-Харьков, Дніпро-Днепр. Є намагання зберегти транслітерацію від російської мови;

(17) література. В Україні не може бути літератури світового рівня або літератури, яка завоює широкого читача. Українська мова недопрацьована, недорозвинена і непридатна для написання ні наукової публіцистики ні детективів, фантастики чи еротики. Українці не читають книжок українською і самі обирають для читання виключно російську книжку. Українські письменники, які видаються в Росії змушені обирати русифіковані псевдоніми, «бо українські прізвища не підуть». Російськомовні письменники в Україні - це російські письменники;

(18) креативність. Українці не здатні створити щось видатне або цікаве. Вони це все тільки споживають;

(19) театр, естрада. Українці люди неосвічені, не розмовляють літературною мовою, на естрадну чи театральну сцену можуть бути допущені і прийняті глядачами тільки в образі дурника (дурепи), який, говорить суржиком або російською мовою з виразним українським акцентом. Українські співаки сприймаються, коли співають ще й російською (значить освічені). Якщо все-таки й так освічені і це важко заперечити, значить націоналісти і русофоби;

(20) гумор (на естраді і ТБ). Український гумор - це суржик. Комічне твориться довкола образу того ж таки тупуватого «українця», інтелектуальні жарти, озвучені літературною українською мовою не передбачаються;

(21) кіно. Українське кіно - це символізм. Динамічні фільми навіть в Україні мають зніматися російською. Або зніматися так, щоб образ сучасного українця не відрізнявся від образу росіянина; (22) популярні телепередачі. Українська мова не всім зрозуміла, тому ведучий має бути або російськомовний або має бути два ведучих, з яких один україномовний, а другий обовʼязково російськомовний. Суть - витіснення української мови на другимй план;

(23) молодь. Звикла спілкуватися російською і української не прийме, тому популярні молодіжні радіопередачі, щоб не були збитковими, мають вестися російською. З тієї ж причини певніше і пресу видавати російською;

(24) українська народна пісня. Має виконуватися тільки в автентичних варіантах. Популяризація шляхом осучаснення українських народних пісень недопустима, бо це удар по культурі. Насправді ж таким чином народна пісня з її сюжетами, мелодикою та історичним і етнічним підґрунтям витісняється з побуту в область науки (фольклористики та історії культури), а відповідні наукові напрямки не фінансуються;

(25) регіони. Схід-Захід. Україна складається з територій, які не є одним цілим з етнічної та культурної точки зору;

(26) церква. Україна не має права на власну православну церкву з історичної та канонічної точки зору. Греко-катольцька церква не є насправді українською. Дохристиянська релігія спільна для України і Росії (і Білорусі);

(27) три братні народи. Українці, білоруси і росіяни колись жили в єдиній державі і, відповідно, мають колись зібратися в єдине державне або напівдержавне утворення;

(28) націоналізм. Націоналізм буває тільки український і це все одно, що фашизм. Якщо українець не стверджує вголос, що він любить Росію і росіян, отже він їх не любить і отже він фашист. Дай йому волю - буде стріляти всіх підряд;

(29) патріотизм. Український патріотизм не повʼязаний зі знанням української мови або любовʼю до неї. Хто говорить українською - скоріше націоналіст. Його треба перевіряти. Якщо заговорить російською - значить «нормальний». Щодо етнічного українця поняття патріотизму взагалі відсутнє (знову ж таки він або націоналіст або фашист або має говорити російською);

(30) Галичина. Взагалі не є Україною. Але ті, хто вимагають ширшого впровадження в суспільне життя української мови - то все галичани (варіант - львівʼяни);

(31) сучасні відомі українці. Українські всесвітньовідомі митці, спортсмени та красуні переважно російськомовні. Як і олігархи;

(32) Наука, досягнення. Українці самі нічого не створили. Все це зробив хтось за них. Навіть помаранчеву революцію зробили американці;

(33) в українській мові немає технічної та спеціальної термінології, оскільки українська не є і не може бути мовою науки і техніки (зокрема сучасних технологій);

(34) бізнес. Щоб вести в Україні бізнес - треба говорити російською;

(35) Корупція, бандитизм, проституція. Це все не росіяни і тим більше не європейці - це все українці. Найбільші і найгірші (тільки повії найкращі). //

ПРОТИДІЯ:

Ефективна нейтралізація подібних та похідних технологій можлива тільки через активне впровадження та свідоме застосування української мови на всіх рівнях.

http://korekta.io.ua/s208452/natalya_yacko._antiukraenskiy_piar

Переглянули: 931 раз(а), газета / Опублікована : 08 Сер. 2012
Ім`я / нікнейм:
Коментар:
Афоризми

Багатогранну людину від гранчака не відрізниш.

Флоріан БОДНАР

Пошук

Подяка

Всiм спасибi!


Підписка
Передплачуйте “Слово Севастополя” для себе та своїх близьких!

Підписка RSS

Підписка E-mail:

Форум
Погода

Погода в Україні

Курс валют

Фази Місяця

Фазы Луны на RedDay.ru (Севастополь)
День в історії

Календар свят і подій. Листівки, вітання та побажання

Афоризми