5 квітня 1992 року Президент України Леонід Кравчук видав Указ "Про невідкладні заходи будівництва Збройних Сил України", пункт 2 якого проголошував: "Сформувати Військово-Морські Сили України на базі сил Чорноморського флоту, дислокованого на території України". Цьому рішенню передувала велика робота на громадських засадах багатьох патріотів молодої Української держави.
Популярність і вплив тодішньої "Просвіти" в Севастополі були відчутними, активний член товариства Ігор Тенюх мав високий авторитет на флоті і навесні 1990 року севастопольці обрали його депутатом міської Ради. Там він організував та очолив депутатську групу "Україна", до якої увійшло 28 депутатів, і це стало повною несподіванкою як для компартійного керівництва міста, так і для командування флоту. Вперше за довгі роки в стінах виборчого органу пролунала українська мова.
Ігор Тенюх - один з найдосвідченіших українських адміралів, який одним із перших на Чорноморському флоті СРСР у званні капітан-лейтенанта присягнув на вірність Україні 22 січня 1992 року разом з офіцерами і генералами Головного штабу. Саме там і тоді розпочалось будівництво флоту новітньої України.
Він учився в Академії ВМС США та Академії ЗС України і як командир здійснив низку далеких походів на кораблях українського флоту.
Командувачем Військово-Морських Сил України адмірал Ігор Тенюх був у період з 23 березня 2006 р. по 18 березня 2010 р.
За словами Ігоря Йосиповича, це його перше інтерв'ю після рішення про вихід у запас, яке було прийняте ним особисто.
- Пане адмірале, які асоціації викликає у Вас дата 20 років Військово-Морських Сил ЗС України?
- 20 років - великий час і для держави і для флоту. Це суттєвий час, протягом якого можна було дуже багато зробити. Але багато з того, що задумувалось на початку 90-х років минулого століття, втілити в життя не вдалось.
Ще не було самого флоту, а конкретна робота щодо будівництва Військово-Морських Сил України розпочалася зі створення у Міністерстві оборони та Головному штабі ЗС України Управління ВМС Головного штабу Збройних Сил, мозкового центру, яке взяло на себе опрацювання документів щодо майбутнього українського військового флоту. До роботи були запрошені офіцери з усіх флотів колишнього Радянського Союзу. Вже на початку січня 1992 року наше управління функціонувало й виконувало свої завдання в повному обсязі. Мною була підготовлена концепція Військово-Морських Сил, яка була схвалена міністром оборони Костянтином Морозовим.
За цей період був створений один з найважливіших видів Збройних Сил - Військово-Морські Сили. Необхідно зазначити, що на відміну від Сухопутних військ та Повітряних Сил, які на той час мали повністю сформовані органи управління, боєготові та боєздатні з'єднання та частини, будівництво Військово-Морських Сил починалося з нуля. Не було ні штабу, ні органів управління з'єднань та частин, не було кораблів, не було особового складу. За цей час був сформований повноцінний вид Збройних Сил. Звичайно, планувалося створити сучасний флот, який би включав у себе нові кораблі з сучасним озброєнням. На жаль, за 20 років не вдалося втілити ці завдання в повному обсязі. І в цьому, на мій погляд, головною причиною, окрім постійного недофінансування флоту, було і неналежне ставлення держави до створення своїх ВМС.
- Ігоре Йосиповичу, які Ви можете навести приклади найбільшої боєготовності флоту?
- Ми отримали в спадок кораблі, які вислужили 15-20 років, які на момент передачі Україні були ще й небоєготовими. Отже, 1-й етап, який був необхідним, це формування органів управління і відновлення технічної боєготовності кораблів, берегових частин та морської авіації. 2-й етап - відпрацювання завдань бойової підготовки та злагодження екіпажів кораблів, з'єднань та частин і підготовка особового складу.
Третій етап - нарощування інтенсивності заходів бойової підготовки з властивими для ВМС бойовими вправами як в морі, так на суші і в повітрі, а також здійснення морських походів до інших держав і демонстрація прапора ВМС і України.
Четвертий етап - участь ВМС у міжнародних навчаннях за програмою НАТО як в Чорному, так і в Середземному морях. Найголовнішим досягненням ВМС був вихід кораблів для участі в антитерористичній операції "Активні зусилля". Це, по суті, було виконанням завдань бойової служби в мирний час. Участь українських моряків у цій операції показала, що ми готові і здатні відпрацьовувати завдання спільно з військово-морськими силами інших держав, такими як США, Італія, Франція, Туреччина, Великобританія та ін.
На 5-му етапі планувалось фактичне оновлення корабельного складу ВМС, а саме: створення і будівництво сучасного за всіма параметрами нового корабля класу "корвет". З 2006-го по 2010 рр. у цьому напрямку була проведена величезна робота, а саме - підготовлений технічний проект корабля з готовністю до його закладки на Миколаївському суднобудівельному заводі. Згідно з планом у 2012 році повинен був вийти перший корабель цього проекту. На жаль, з 2010 року по сьогоднішній час у силу різних обставин цей проект призупинений і знаходиться в стадії очікування. Незрозумілими також є плани керівництва Міністерства оборони та Генерального штабу на «оптимізацію» чисельності та бойового складу як кораблів, так і інших частин ВМС в цілому, що може негативно вплинути на подальший стан ВМС. На мою думку, якщо ми є позаблоковою державою, що задекларовано керівництвом держави, ми повинні нарощувати свій бойовий потенціал ВМС для захисту морських кордонів держави та виконання властивих для флоту завдань як в Чорному морі, так і за його межами.
- Що дає участь ВМС у міжнародних навчаннях?
- Участь ВМС в міжнародних навчаннях різного рівня є надзвичайно важливою для відпрацювання елементів морської практики, підвищення боєздатності та боєготовності екіпажів кораблів. З початку створення ВМС по сьогоднішній день з перших морських походів і до участі у багатьох міжнародних навчаннях наші моряки, офіцерський склад показали високу морську виучку, вміння відпрацьовувати спільно з кораблями інших держав різні тактичні епізоди: сумісність зв'язку, надання допомоги пошкодженому кораблю, боротьба з піратством та тероризмом, перевірка і догляд суден, які є підозрілими щодо можливості перевезення контрабанди чи наркотиків, застосування прийомів тактичного плавання, боротьби за живучість корабля. Це дуже важливий професійний досвід для моряків. Щодо підготовки українських моряків стверджую, що вони не поступаються військовим морякам інших держав. Проблемою залишається відсутність сучасної техніки, що має потужніші тактико-технічні характеристики.
- Як Ви оцінюєте стан патріотичного виховання українських моряків, стан впровадження української мови на флоті?
- Саме завдяки патріотизму українських моряків і, в першу чергу, офіцерів були створені і відбулись ВМС України. Ми прекрасно пам'ятаємо, як все починалось у 90-х роках, який шалений тиск був з боку противників нашого флоту. Ми не тільки вистояли, але й показали, що український дух був, є і буде присутнім як у ВМС, так і в Криму в цілому. Що стосується впровадження української мови, велике значення має пряма, безпосередня робота командування флоту, командирів кораблів, з'єднань та частин. Адже сильні ВМС - це сильний бойовий дух, вірність своєму народу та готовність до захисту України з морського напрямку.
Останнім часом акценти щодо виконання президентських указів стосовно української мови змінились, і офіцерським складом все більше використовується російська мова. Тому патріотичне виховання особового складу, повага до державної символіки і повсякденне її застосування залишаються на флоті актуальним завданням.
- Що Ви хотіли б побажати читачам нашої газети напередодні ювілею Військово-Морських Сил ЗС України?
- У першу чергу хочу привітати всіх військових моряків, всіх ветеранів, українську громадськість міста з ювілеєм. За 20 років ми пройшли великий шлях. Нині військові моряки знаходяться в непростих умовах: недофінансування, відсутність житла та недостатня заробітна платня для офіцерів та контрактників, відсутність морської політики держави негативно впливають на психологічний стан особового складу. Але, незважаючи ні на що, вважаю, що ці труднощі тимчасові, а тому хочу побажати військовим морякам терпіння і твердості духу, вірності Українському народу та віри в щасливе майбутнє.
Розпитував
Микола ВЛАДЗІМІРСЬКИЙ
