Інші новини
Архів газети
  Архів за 2014 рік:
ВідеоТека






Політолог Ігор Лосєв про цензуру в Севастополі


Ігор Лосєв про останні ініціативи В. Ющенка


Музей побуту Західної України в Севастополі
Дружні сайти
   
   
   
   
   
   

«ЄДНАЙМОСЯ, ЛЮБА РОДИНО, ЩОБ НЕ ЗНАЛА БІДИ УКРАЇНА»

9 березня світ відзначав 198 років з дня народження українського поета, художника та громадського діяча Тараса Григоровича Шевченка. У Севастополі того дня традиційно до пам'ятника Тарасові несли квіти: спочатку - влада, пізніше - громада. Влада, на рівні заступників обох її гілок, а також військових моряків ВМС ЗС України, провела ритуал свята досить швидко й без слів. Громада навпаки затрималася біля пам'ятника, аби звірити своє життя з Тарасовими заповітами, поскаржитися на труднощі сьогодення, пошукати винних за таке життя, як навколо себе, так і в собі. Не обійшлося й без з'ясування стосунків: ми, українці, - вкрай емоційні й без краю - індивідуалісти.
Громаду 9 березня біля пам'ятника представляли: Конгрес українців Севастополя, Союз українок та місцевий осередок партії «Собор». Після того, як офіційний ритуал вшанування пам'яті Тараса Шевченка закінчився й машини з представниками керівництва міста роз'їхалися, українська громада спонтанно провела короткий мітинг. Висловилися всі, хто мав такий намір.
Засновник сайту «Українське життя в Севастополі» Микола Владзімірський зауважив, що, на його думку, таке мовчазне покладання квітів це - деградація ритуалу вшанування пам'яті:
- Громада мусить це усвідомити й зробити якийсь висновок. Чотири роки поспіль відбувається безслівне покладання квітів біля пам'ятника Тарасові Шевченку. Так було й у День Незалежності, й у День Соборності. Якщо ми - громада, то треба шукати якийсь вихід. Або проводити заходи у різний з владою час, або вимагати від влади проводити нормальні мітинги. Раніше ж так було. Ця деградація почалася ще при Ющенкові й продовжується нині.
Хочу ще висловити докір вам, пане Мороз. Маючи інформацію, ви замовчуєте її, й нікуди далі не розповсюджуєте. Ви замовчуєте також усі акції, які проводить Конгрес українців. Це - неправильно. Прошу сприйняти критику нормально.
У відповідь на докір голова Конгресу українців Севастополя Богдан Мороз оприлюднив інформацію про Постанову Кабінету Міністрів щодо вшанування 200-річчя з дня народження Шевченка та ініціативу організації відзначити цю знаменну дату поїздкою севастопольської делегації до Санкт-Петербурга.
- Я доношу цю інформацію до вас заздалегідь, щоб за два роки, зважаючи на чвари між нами, ми змогли скласти цю делегацію. Їхати треба за власний кошт. На світовому Конгресі українців я говорив з кількома людьми з Санкт-Петербурга, які готові нашу делегацію прийняти.
Я також хотів би відзначити, що Україна у різні часи була різною. Шевченко також сварив і пересічних українців, і їхніх провідників, і саму Україну. Згадаймо його слова, звернені до Богдана Хмельницького:
Якби-то ти, Богдане п'яний,
Тепер на Переяслав глянув!
Та на Замчище подививсь!
Упився б! здорово упивсь!..
...Або б в калюжі утопивсь,..
...Амінь тобі, великий муже!
Великий, славний! та не дуже...
Якби ти на світ не родивсь...
Але є у Шевченка й інші слова, коли він ставить на п'єдестал і того ж таки Богдана Хмельницького, і українське козацтво та його гетьманів, і показує силу духу українського народу. У різні періоди життя Шевченко також був різним і відповідно змінювалася його творчість.
Все колись зазнає змін. І цей наш дріб'язковий розбрат - полова. А зерно в тому, що ми - українці, й у нас були такі генії, як Тарас Шевченко. Слава тобі, Великий Тарасе! Слава Україні! Героям слава!
З промовою до громади звернувся лідер місцевого осередку партії «Собор» Віктор Бурда:
- Ми, українці, страждаємо у своїй державі, бо не можемо дати собі ради. В Україні нас - більшість, а у владних структурах - мало, бо ми всі хворіємо на вождізм і агресію. А мали би любити одне одного, як заповідав нам Тарас. Якщо хтось не так щось робить, можна толерантно впливати на ситуацію, а чинити розбрат не варто.
Минулого тижня місцеве телебачення провело опитування: що для севастопольців важливіше - підвищення добробуту чи російська мова як друга державна? Результати, скажу вам, вражаючі. Підвищення добробуту, як виявилося, прагнуть лише 30% респондентів. Решта - за російську мову як другу державну. Оце - націоналізм! Оце - одностайність! Я схиляюсь перед росіянами! Спочатку російська мова, а вже потім добробут. А ми - спочатку про корито, а вже потім про все інше.
Чотири місяці поспіль ми намагаємося об'єднати українство Севастополя. Готували «круглий стіл», збирали громадські організації і політичні партії, відпрацьовували процес об'єднання, щоб хоч такі заходи, як сьогоднішній, проводити разом. Здавалося, досягли згоди, проте за тиждень до «круглого столу» громадська організація «Просвіта» й місцевий осередок партії «Батьківщина» саботували захід. Що можна вдіяти?
Ми зняли приміщення під офіс у готелі «Україна». Щомісячна плата за нього складає близько 2000 гривень. Я думав, що українська громада буде брати участь в його утриманні, робити якісь внески, але сподівання виявились марними. Попри Тарасові настанови процес об'єднання місцевого українства проходить кволо й неефективно.
Того дня Тарас почув чимало докорів українців один до одного, проте всі зійшлися на думці, що треба об'єднуватися.
Інша частина української громади Севастополя - члени «Просвіти», активісти місцевих осередків партій «Свобода», «Наша Україна» та «Батьківщина», відзначали        198-у річницю з дня народження Т. Шевченка окремо, 10 березня, у день смерті поета. Мітинг пройшов організовано й толерантно. Український народний хор Севастополя, керований Віктором Ковальчуком, співав пісні на слова поета. До речі, такого потужного репертуару українських пісень не має жоден творчий колектив міста. Молодь читала вірші. Відбір їх, схоже, проводився спонтанно. Дехто обрав щось близьке й співзвучне йому особисто, дехто зупинився на філософських роздумах поета, вічних і зрозумілих за будь-яких часів і формацій:
...Не завидуй багатому,
багатий не знає
Ні приязні, ні любові -
він все те наймає...
...Не завидуй же нікому,
дивись кругом себе,
Нема раю на всій землі,
та нема й на небі...
- промовляла юна дівчина, бо серцем відчула заримовану поетом вічну правду життя.
- Тут, біля пам'ятника, - сказав один з активістів «Батьківщини» Анатолій Сивак, - ми хочемо поставити собі запитання: що робити, коли з кожним днем українського в Україні стає все менше? А відповідь закладена у Тарасовому посланні «І мертвим, і живим, і ненародженим...»:
Обніміться ж, брати мої,
Молю вас, благаю...
Після проведення мітингу до підніжжя пам'ятника громада поклала квіти.
Окремо і від влади, і від більшої частини української громади Севастополя вшановував пам'ять Тараса Шевченка місцевий осередок партії «Фронт Змін», проте все місцеве українство, без винятку, зійшлося на думці, що настав час об'єднуватися.
Може, таке й станеться, що наш бронзовий красень-пам'ятник Тарасові те єднання колись таки побачить.

Лідія СТЕПКО
м. Севастополь

Переглянули: 1401 раз(а), газета / Опублікована : 20 Бер. 2012
awq0AJpsnE / 18 Січень 2014
Thanks for spending time on the computer (wgirint) so others don't have to.
Ім`я / нікнейм:
Коментар:
Афоризми

Раніше ми були хоч гвинтиками, а зараз ми вже взагалі ніщо.

Олександр ПЕРЛЮК

Пошук

Подяка

Всiм спасибi!


Підписка
Передплачуйте “Слово Севастополя” для себе та своїх близьких!

Підписка RSS

Підписка E-mail:

Форум
Погода

Погода в Україні

Курс валют

Фази Місяця

Фазы Луны на RedDay.ru (Севастополь)
День в історії

Календар свят і подій. Листівки, вітання та побажання

Афоризми