Пригадується давня мудрість, висловлена Конфуцієм: "Перед людиною три шляхи до розуму: шлях міркування - найблагородніший; шлях наслідування - найлегший; шлях особистого досвіду - найважчий". Севастопольські словесники, обираючи останній, активно, згуртовано, піднесено залучають своїх вихованців до участі в різноманітних масових заходах і щоразу переконуються в невичерпності їх творчих можливостей. Кожен крок небайдужого вчителя - це, у першу чергу, могутній акорд любові до дітей, тому й, підбиваючи підсумки будь-якого інтелектуального мовно-літературного конкурсу, відчувають заряд висоти, краси духу, віри в те, що учнівська молодь знаходитиме свої таланти і примножуватиме цим добро у нашій Україні.
За останні роки прикметними стали такі конкурси, як конкурс з української мови імені Петра Яцика, у якому традиційно беруть участь більше 5 тисяч севастопольських учнів і студентів, і цим, безумовно, підносять престиж української мови, а також присвячений Шевченківським дням конкурс учнівської молоді. Конкурс не тільки популяризує творчу спадщину Т.Г. Шевченка, а й допомагає учасникам піднятися над суєтною буденністю, осмислити, як писав наш Кобзар, "Нащо живем, чого бажаєм", осягнути цінності сучасного навколишнього світу. Учні народжують чудові твори, які з гордістю й радістю читаємо:
"Без мене буде дихати Україна, а я без Неї задихнусь", - пише Наталія Воронцова, десятикласниця з гімназії № 8.
"Україно моя, лани Твої безкраї, як бабусині вишивані рушники. Широкий і сивий Славутич - Дніпро напуває Твої родючі землі. Полісся і Крим, Донбас і Карпати - це все Ти, Україно! Колись молились і підіймали келихи за Тебе славні Твої лицарі - козаки запорізькі. Сьогодні молюсь за Тебе і я, Твоя дитина, - так щиро зворушує читача учениця 8 класу з села Орловки Анастасія Мозертова. - Кажуть, що молитва дитяча скоріше доходить до Бога. Молюсь за кращу долю для Тебе. Не дай, Боже, забути людям усі страхіття, яких Ти зазнала. Дай нам, Боже, сили пам'ятати тих, хто віддав своє життя за Твою волю і незалежність. Молюсь за нас, усіх твоїх дітей, Україно. Боже, дай нам Твого милосердя, добра. Дай нам, Боже, розуму і сили забути всі суперечки між Сходом і Заходом, бо ми ж діти однієї Матері. Пошли, Господи, кожному здоров'я, щастя".
"Не можна допустити знецінення тих ідеалів, які існують споконвіку, не можна допустити духовного занепаду, не можна допустити сліпого підкорення чужій волі, бо це призведе до незворотних подій. Ми повинні боротися за свою волю, за українське слово, ніколи за жодних обставин не зраджувати своє! Пам'ятати традиції, шанувати давню історію нашого славетного краю і творити сучасну, роблячи крок за кроком все так, щоб і після нас жили краще!
Ніколи не забувати Тарасового заповіту, бо він дав нам надію, віру. У серці кожного з нас має бути глибокий патріотизм, велика сила волі, що здатні чинити опір усім і всьому на шляху розбудови щасливої, незалежної держави", - ось так цілком зріло висловлюється Аліна Осетрова, учениця 11 класу з гімназії № 7.
Сьогодні Аліна вступила до Таврійського національного університету імені В.І. Вернадського на спеціальність "Журналістика". Мрія дівчини здійснилась, і слово Шевченка буде її "основною професійною зброєю, надихатиме і допомагатиме творити". Приємно констатувати, що вже 10 років поспіль у травневі дні в Каневі біля монумента Кобзаря серед кращих учасників цього конкурсу відзначаються й учні із Севастополя.
Заслуговують на увагу незабутні конкурси декламування, що проводяться до ювілеїв від дня народження класиків українського красного письменства. На них западає тиша і чутно дихання один одного, а ще панує дух єдності, відчуття високого таланту юних читців.
Обов'язок національної інтелігенції, зокрема педагогів не просто щиро вболівати за долю своїх вихованців, а й вселяти в них віру в духовну силу українського народу, пробуджувати почуття національної гідності. Саме з такою метою щоденно працюють учителі української мови й літератури. І треба зазначити, що вони не топчуться на одному місці, а безперервно рухаються вперед, намагаються йти в ногу з часом, застосовуючи у своїй практиці інновації, а саме інформаційно-комунікаційні технології. Які яскраві нестандартні конкурси відбулись (і найголовніше кожного року нові - із використанням ІКТ! У 2006 році проводився вперше конкурс електронної презентації творчих проектів під гаслом "Ми є. Були. І будем Ми! Й Вітчизна наша з нами", що присвячувався 100-річчю від дня народження Івана Багряного. Потім - конкурс на кращий дослідницький проект з літератури та публіцистики з нагоди 225-річчя Севастополя.
Не залишили байдужими журі й глядачів презентації учениць 10-11 класів, що надійшли на "Конкурс Наталок". Ці змагання продемонстрували, як наші красиві сучасні юнки знають добре творчість І.П. Котляревського і за що цінують його Наталку з однойменної п'єси.
Конкурс "Таланти та ерудити Севастополя" з нагоди 80-річчя від дня народження Ліни Костенко та 10-річчя від дня заснування порталу "Українське життя в Севастополі" проводився як для учнів, студентів різного віку, так і для педагогів, освітян міста.
Цьогораз склалось таке враження, що наша геніальна сучасниця була поруч з нами, а на підбиття підсумків конкурсу прибули добре знані гості з Києва (Іван Левченко, Дмитро Дроздовський та ін.). Не приховуючи захвату, сліз радості ми слухали їхні щирі розповіді про Ліну Костенко, про те, що боліло кожному...
І так на многотрудній освітянській дорозі за підтримки працівників Українського культурно-інформаційного центру, громадських організацій, потужного порталу "Українське життя в Севастополі" відкривається для молоді наша Україна, її велика культурна спадщина, її чудові, працьовиті, привітні люди. Хочеться подякувати своїм колегам-учителям, однодумцям за плекання української мови в Севастополі, за уміння берегти її, як найбільшу коштовність. А ще хочеться подякувати за спільні миті щастя.
Народна мудрість гласить: "Згода будує, а незгода руйнує". Пліч-о-пліч з українцями живуть росіяни, кримські татари, греки, євреї, німці та представники інших національностей. Від кожного з нас залежить, яким буде наш спільний дім - Україна. І вступаючи у 21-й рік від дня утворення української держави, в ім'я нашого продовження, маємо злагоджено працювати й надалі і, безумовно, через Слово вчитися любові до рідної землі.
Валентина ЛОПАТЮК,
методист з української мови й літератури ІПО СМГУ
